1993-11-25 - Реквієм музикантові, Вечірній Київ

Вечірній Київ, 1993-11-25

Чому так рано залишають життя талановиті, яскраві люди, які линуть у невпинному польоті? Можливо, через те, що гостро відчувають біль і радість Всесвіту, немов свічка па вітру, вони згорають швидше, ніж ті, хто живе спокійно? А, може, вони приходять у цей світ, аби палаючим метеоритом розірвати цей спокій? Чи може через свою несхожість з іншими вони вступають у суперечність з цим світом, і він карає чи то кулею вбивці, чи то останнім сном за кермом автомобіля, чи то кроком у глибокий вир? Не так вже важливо, яку зброю вибирає доля...

У ніч з 12 на 13 серпня цього року вбито київського музиканта Дмитра Підлуського...

РОК-ТРІО, ВАВІЛОН і пізніше РАББОТА ХО, ЗО, ІВАНОВА ВІСЬ, ВІЙ - це далеко не повний перелік колективів, де грав цей талановитий барабанщик.

Його вабила експериментальна музика, де він відчував себе по-справжньому вільно. Імпровізація на стику різноманітних стилів. Животворна енергія, щирість почуттів та сила темпераменту.

«Якщо Дмитра надовго зачинити у кімнаті без барабанів, він почне стукати по стінах. Гра - то його звичайний стан. З такою людиною дуже цікаво спілкуватися й працювати...» (Кирило Госпко, група ЗО).

Чи с межа між життям і смертю? Ті, хто йдуть до іншого світу, залишаються у нашій пам'яті, дивляться на пас із фотографій, їх музика лишається на магнітофонній плівці. Музика - це рух. І ніхто не думає про те, що одна з зупинок для кожного з нас може виявитися останньою.

Тетяна Єжова

оригінал статті