2010-05-13 - Мінус 50, Галицький Кореспондент

Галицький Кореспондент, 2010-05-13 №19 (246)

Регіонали збираються скасувати 50-відсоткову квоту на вітчизняний музичний продукт у телерадіоефірі

Нещодавно нардеп від Партії регіонів Олена Бондаренко внесла у Верховну Раду законопроект про скасування вимоги щодо надання 50% телерадіоефіру музичним творам українських авторів або виконавців. На думку депутатки, чинна норма суперечить Європейській Конвенції про транскордонне телебачення. Також Бондаренко вважає, що така квота "не враховує кількості творів, що реально існують на сьогоднішній день". Тобто української музики, на її думку, просто замало і "отримання цих квот телерадіоорганізаціями призводить до того, що їхні програми практично не відрізняються одна від одної, тобто аудиторія не отримує різноманітної інформації". Що насправді стоїть за цим законопроектом і які загрози він несе для українських виконавців, «ГК» запитує в експертів.

Ростислав Войтичук, музичний редактор радіо «Вежа»:

Скажу як музред: 50-відсотковий обов'язок на український продукт в ефірі був нелегким тягарем. Українській пісні нелегко змагатись з європейською шоу-машиною, і до сих пір наш продукт подекуди просідає за якістю. З іншого боку, мені як свідомому українцеві цей тягар був приємним, і я з радістю спостерігаю, як наші музиканти успішно наздоганяють світ. Навіть більше: інколи абсолютно не поступаються і навіть кращі. З кожним роком масив якісної української музики невпинно росте, ростуть не лише студії звукозапису, а й продюсерський цех, автори і, найголовніше, самі виконавці. Щороку з'являються нові проекти світового рівня.

Тепер про політику. Тема невдячна, але рішення Верховної Ради приймають саме політики. Ні для кого не секрет, що порядних людей, а тим паче патріотів там обмаль. І не залежно від того, приймуть цей законопроект чи ні, він показує лише вектор промокампанії теперішньої влади на задоволення малоросійських чи антиукраїнських настроїв і амбіцій.

Причому очевидно, що сам по собі цей проект - безглуздя. Поясню один нюанс: 50-відсоткова вимога стосувалася не виключно україномовних творів, а творів, автори, співавтори чи виконавці яких є громадянами України. Тепер подумайте самі, що зміниться у разі прийняття такого закону. Та нічого! Вітчизняної музики, незалежно від мови виконання, не поменшає, тому що вона добра і її люблять люди. Вже давно музичні редакції обирають українську музику в ефір за потребою і бажанням слухача, а не за вимогою закону чи кон'юнктури. Музиканти йдуть попереду влади.

Ростислав Шпук, незалежний експерт:

З нашого музичного ефіру, який переважно стаднить, важко почути для себе щось корисніше, ніж заклик «переключи канал», або, як казав «брат Гадюкін» Кузя, наші ФМ слухають ті, хто не пройшов кастинг. В ФМ-хвилях все менше хвилювань і все більше еФеМерності, а ФМ-простір часто нагадує оргію в казармі. Але від ефіру не сховаєшся, і його рівень, на жаль, регламентувати неможливо. І всілякі обмеження слід розглядати як тимчасові - в якості компенсації державою власної неспроможності фінансування розвитку вітчизняної музики і в якості виховної практики дотримання добрих манер на час підліткового розвитку та психологічного становлення недавно народженої країни. Якби з нашою державністю все було добре на кореневому рівні, то офіційна відміна квоти могла б, навпаки, принести користь, бо солідаризувала б діджеїв з українськими музикантами, яким перекривають шляхи виходу. Як, наприклад, в Чехії мешканці малих містечок обмежили себе у відвідинах супермаркетів, щоб не знищити можливість існування дрібних, але "своїх" місцевих магазинів. На практиці це рішення мало що змінює, бо 50-відсоткова норма дотримувалась тільки в короткі моменти моніторингу контролюючими інстанціями, про що власники дізнавались заздалегідь. Більше непокоїть поджинсіння інфи в новинах, що ще «ефективніше» впливає на мізки слухача. Але антиквотний проект рішення є дуже жестикулярним, принципово-показовим, умовним замахом на атрибутику державності, яку висмоктують такими 50-відсотковими "краплинами" (хоча ті 50% лояльно стосувались навіть не мови, а країни походження музичного продукту). Він є одним з елементів демонстрації презирства до можливостей України і зневаги до того, що вона робить, прагнення публічного покарання її новою владою, покарання за українськість, таким приблизно способом, як поводились з пійманими повіями в давніші часи: приниження шляхом виставляння на посміх у клітці на середмісті, щоб кожен перехожий міг оплювати мимохідь.

Сергій «Літл» Литвинюк, група «Вій»:

Все це почалося навіть далеко не тепер. Нинішні керманичі країни лише хочуть поставити цим законом жирну крапку. Вже ж надто швидко пішла наша країна на повідку у східного сусіда. А цей закон, як на мене, - просто ще одна ідеологічна диверсія, моральне приниження усієї нашої країни. Ми з ним, зрозуміло, будемо боротися, а передовсім - будемо робити добру музику, яку не обмежиш ніякими квотами.

Влад Требуня

оригінал статті