2002 - КРУТИ. Концерт для ангелів, Молодіжна студія «Символи», радіо «Буковина»

Молодіжна студія «Символи», радіо «Буковина», 2002

Традиції відзначення різноманітних червоних/чорних дат календаря закладені у нашій країні ще з тих помпезних часів іменин вождя, всіляких революцій та дострокових п'ятирічок. Та за традиційним січневим шквалом більших і менших приводів для застілля сиротливо притулилася зовсім не святкова дата 29 січня - дня, коли, з одного боку, відбувся буденний бій громадянської війни, з іншого - сутичка, у якій більшовики порубали та постріляли майже 300 київських студентів.

От вже кілька років, з подачі мистецького об'єднання «Арт Велес», наприкінці січня студенти найпродвинутіших столичних вузів тишком-нишком, без помпи та бутафорських вінків збираються, аби подискутувати над тим вчинком своїх однолітків, поскандувати максималістських молодечих лозунгів, зрештою - просто послухати гарну живу музику.

Цього року акція називалася «КрУти. Концерт для ангелів», і відбулася вона у Київському театрі оперети. Серед музикантів Плач Єремії, Марія Бурмака, Кому Вниз, Вій, Крихітка Цахес, сестри Тельнюк, - тобто, більш-менш повний набір малокомерційної столичної української альтернативи. Серед слухачів - спудеї «Могилянки» та деяких інших вузів, мистецькі діячі, журналісти і, звичайно, - політики, котрі просто не могли у цю «гарячу» пору не використати ще один шанс, щоб виявити любов до історії країни, долею якої вони збираються розпоряджатися після 1-го квітня. Ти паче, форма проведення паті у вигляді ток-шоу з перервами на виступи вузикантів, дозволяла зробити це досить ефектно.

Мене ж більше цікавило ставлення до ідеї організації подібних акцій людей, які брали безпосередню учась у концерті. Першим за сценою я надибав конферансьє вечора, котрий, до того ж є ведучим інформаційно-аналітичних програм одного всеукраїнського телеканалу:

- Не думаю, що можу коментувати нинішню акцію. Мене просто запросили як ведучого. Це моя робота. Підійдіть краще до організаторів…

Більш настроєною на розмову була солістка наймолодшої серед представлених груп, команди Крихітка Цахес Саша Кольцова, котра, за сумісництвом, є ще й головним редактором модного молодіжного журналу «Молоко».

- Я вважаю, що у будь-якому разі смерть молодих людей є річчю безглуздою і не потрібною. І тому піднімати тему смерті, навіть яка сталася за таких обставин, зараз, на тлі політичної боротьби - це є просто промо-хід. Тому я у цій акції беру участь суто як музикант. Хоча, звичайно, як журналіст, я буду писати про акцїю, акцентуючи увагу саме на мистецькій її частині. Бо звичайно, якщо у 18-му році загинуло 300 молодих людей - це є подія у нашій історії і ми не можемо її ігнорувати. Але наголошувати на тому, що це має якийсь відголос і вплив на сучасну молодь, було б наївно.

Не кардинально відрізнялася і думка з цього приводу метра української рок-музики, лідера Плачу Єремії Тараса Чубая:

- Звичайно, треба брати участь у таких акціях, хоча - це свідчення того, що у нас не все здорово, раз треба постійно про щось нагадувати. З іншого боку, під час концерту не було надто сумно - і це мені сподобалося. Тобто, - не треба смуріти забагато, все-таки, життя продовжується. Просто треба враховувати свої помилки. І у першу чергу - історичні.

- І у чому ти вбачаєш історичну помилку у тій ситуації?

- Краще якимись засобами дипломатії перехитрити, коли ворог тебе кількісно переважає, ніж дати загинути певній кількості молодих людей. Не знаю… По іншому треба було якось робити. Треба було Грушевському не читати гранки своєї «Історії України» на засіданні Центральної Ради, а робити історію України у цей момент…

До речі, під час ток-шоу прозвучало дещо провокативне питання: яби постала загроза безпеці України, чи набралося б нині три сотні добровольців? З'ясувалося, що набралося б. Може навіть і чотири. От тільки - чи доречні такі жертви? І чи допоможуть…

Вадим Пелех

оригінал статті