2004-10-16 - Зранку йшов дощ, а ввечері - «Нівроку», Експрес, Експрес-COOL

Експрес, Експрес-COOL, 2004-10-16

Нарешті я дочекалася фестивалю, на який не треба кудись їхати, шукати помешкання, а потім втомленою повертатися додому. Бо тепер я водила гостей містом, вигадуючи якісь легенди та анекдоти. А все через те, що минулого тижня до Тернополя привалила сила-силенна цікавого люду, і керувало ними бажання виступити на ХІ фестивалі «Нівроку».

Два принципові моменти відрізняють «Нівроку» від решти українських фестивалів. Проводять його самі музиканти, а оскільки вони натерпілися від усіляких організаторів, то докладають усіх зусиль, щоб уподібнитися до тих організаторів, тому й ходять, пилинки здмухують з колег-побратимів. По-друге, крокуючи назустріч тернополянам, які не розуміють чужинських мов, усі учасники фесту співають українською. Тішить і той факт, що «Нівроку», певно, найвитриваліший фест. Гучні «Вивих» та «претензійна «Рута» - де вони зараз? А «Нівроку» досі в Тернополі.

Музиканти справно надсилають заявки на участь, а хлопці з «Нівроку» їх уважно відслуховують. Адже наше місто має особливий статус. Публіка протягом року завдяки «Висадкам», «Рейвахам» та «Некрополісам» має нагоду стежити за всіма тенденціями рок-н-рольної сцени.

Ніхто не сперечатиметься, що нью-метал зараз популярніший за бойз-бенди. Молоді ватаги збираються лише заради того, щоб посунути з п'єдесталу Korn та Tool. Наразі каліфорнійські дредасті хлопці реальної загрози не відчувають, але недовго їм залишилося на Брітні Спірз наїжджати. Бо київські Тол продемонстрували на «Нівроку» свій арсенал, і натовп підкорився.

Ірену Карпу знають навіть книжкові хробаки, ті, хто ніколи не чув Фактично самих, із задоволенням чи огидою читають її «знес паленого». А поп-зірки помирають від заздрощів, що мільйонний контракт дістався саме ФС. Тернополянам же припала до душі лірика команди. А щодо провокаційної пісні «Про Сашу», то її назва з гуцульської говірки перекладається як «Поспішай». Певно, коли гурт виїжджав з Києва, то так поспішав, що аж загубив свого ідейного натхненника Артима.

Бісова сила, певно, полонила гітариста Вію, і він у кращих традиціях рок-н-ролу жбурнув гітару. Поза сценою легенди українського року (статус цей офіційний, бо невдовзі вийде диск із серії «ЛУР») працюють над своїм тріб'ютом, куди ввійде 15 пісень. Доки не пізно, будь-які команди можуть подати заявки на участь. Їх приймають до 1 березня 2005р. Прослуховуватимуть їх, крім самих Віїв, ще й Андрій Середа з Кому Вниз, Олександр Євтушенко та ще повно авторитетних людей. «Нас цікавить, щоб кавери були максимально не подібні до оригіналу», - сказав Дмитро Добрий Вечір.

Між іншим, додому Вій повертався не з порожніми руками, а з диском ZSUF. І якщо ZSUF зважиться проекспериментувати з творчістю Віїв, то їх кавер стовідсотково буде не подібний ні на що.

Audi sile теж розмірковують над пропозицією Вія. Бо не бажають уподібнюватись до решти готичних формацій, які роблять кавери лише на Depeshe mode. Незважаючи на те, що готи шанують самотність, на «Нівроку» Audi sile; були не єдиними співцями смутку. З київських готичних нетрів вийшли Вінки, які вміло поєднують стародавні українські наспіви з індастріалом.

Мотор'рола співала про «настоящих мужчин». Чи багато було таких серед публіки, невідомо, але всі, крім дівчат, сприймали це на свою адресу. Отже, з самооцінкою в нас усе гаразд.

Як згадувалося вище, Тол грають модну сучасну музику, а От вінта, навпаки - давно не сучасне, але від того не менш актуальне рокабіллі. Вузькі підкочені джинси на підтяжках - за такими хлопцями шаленіли навіть не наші мами, а бабусі. Тому, якщо дідусь із бабусею не супроводжували тебе на «Нівроку», то вони прогавили нагоду повернутись у 50-ті.

Фестиваль - це свято. І якщо публіка кавалок позитиву отримала під час концерту, то гості - після. Бо лише на after party Юрко Зелений довірив роль MC Ірені Карпі, а решта музикантів дозволяли собі грати чужі речі чи знущатися над своїми. На клубній сцені відзначився Олег «Льотчик» з Вію, який втілив свою мрію, вподібнившись до героя «Діамантової руки», заспівав «Пісню про зайців». А гості попивали пиво «Опілля», сік «J7» та дрінки «Sexy» та «Crazy».

Зазвичай героями фестивалю є музиканти, але другого дня подвиг здійснили техніки «Бастеру», які, замість того, щоб рятувати апаратуру, мужньо стояли на мокрих барикадах, дотримуючись принципу «Show must go on».

Про Тернопільський став ходять легенди, а що за межами міста приховано замки та печери, не відомо нікому. Щоб виправити цю прикру помилку, гостей трохи повозили по області. Спочатку - на Бучацькі замкові руїни, а потім - у Ялівецький монастир. Тепер, ймовірно, до Тернополя з'їдуться не лише меломани, а й туристи.

Гасло фесту «Слухай своє - обирай своє!» справдилося на всі сто. Бо, почувши багато своїх ватаг, навряд чи хтось обере щось інше. А втім, невдовзі нам знову доведеться обирати - цього разу президента. Щоб молодь знала, що робити з бюлетенями і як відстоювати свою позицію, твої ровесники розносили флаєри з усією інфою.

Олександра Васильчук

оригінал статті