2006-02-24 - «Український рок - українській революції», Без цензури

Без цензури, 2006-02-24

Саме таку назву мала акція, що відбулася 14 грудня на майдані Незалежності і була приурочена до третьої річниці початку української революції під назвою «Україна без Кучми». Мітинг-концерт «Український рок - українській революції» і людей, які прийшли в той день на Майдан, не зупинив навіть дощ, який падав від самого ранку і до пізнього вечора. Усе довкола, інтер’єр - мокрий намет, на якому прилип синьо-жовтий прапор; організатори: Інститут «Республіка», «Грані+», Українське братство, Спілка молодих соціалістів, УНСО-Київ; імпровізована сцена, публіка - ті самі обличчя, що і два, три, п’ять років тому, прапори - усе лишилося незмінним. Це нагадувало початок революції: у 80-х, 90-х, 2000-х роках.

Музичну частину мітингу розпочав гурт Самі Свої. Публіка на їх виступ відреагувала здебільшого пасивним слуханням. Але це був лише початок. Далі з’явилася Рутенія у складі Анатолія Сухого, що нагадало перші виступи початку 90-х. Стара акустика, хриплий голос, валить дощ, романтично-меланхолійний «Пан-Американ», а на завершення: «Він ішов по місту, він був один…» Поруч, біля сцени, на екрані транслювалися показові виступи спецпідрозділів «Беркуту», «Титану». Вийшов досить прикольний супровід під пісні, часом слова перегукувалися з кадрами. Едуард Драч проспівав кілька авторських пісень. Акцентом концерту стала група Вій. Проспівавши на початку кілька старих відомих творів, вони презентували пісні з нового альбому: «Війна», «Лист Додому» з дуже актуальними словами:

Три дні не милися
та не голилися,
Горами рачки лізли ми
та болотами повзли,
За революцію, за конституцію,
За президента
«ДО ПОБЕДНОГО»
Вбивали та вмирали самі…

Концерту не зіпсував навіть дощ і холод, що залазив під коміри одягу. Біля сцени на майдані Незалежності молоді революціонери співали в унісон з Дмитром Добрийвечором. Час від часу за спинами музик здіймався стовп вогню. Хтось із «послідовників Копперфільда» розпилював на запальничку дезодорант. Вийшов такий собі спецефект.

Політичного забарвлення акції надали виступи керівника Інституту «Республіка» Володимира Чемериса, народного депутата Юрія Луценка та політв’язня у справі «9-го березня» Руслана Зайченка. Зокрема, Руслан зазначив, що: «три роки тому, як і зараз, ми виступали не стільки проти Кучми, бо на його місце прийде такий самий, а проти «кучмізму» як явища». У народного депутата Луценка цього дня був уродини. Він сказав, що «щасливий святкувати свій день народження тут, на площі». З цього приводу навіть випив з усіма 50 грам за своє здоров’я. До гурту прихильників акції підійшла пара китайців, вони прихильно, щиро і дуже косооко усміхалися, аплодували.

Ще одною частиною акції став незвичний перфоменс. Кожен бажаючий міг лишити відбиток своєї руки під навісом, який створили бійці УНСО. Бажаючі могли вимастити свою руку в імпровізованій палітрі з гуаші й залишити слід своєї п’ятірні на полотні на знак єднання всіх українців, що прагнуть перемоги української революції. До кінця акції усе полотно було у відбитках.

Після завершення концерту, поки розбирали апаратуру, ще якийсь час на Майдані лунали пісні гуртів Кому Вниз і Плач Єремії. Якось незвично відбивалися вони від стін будинків на Хрещатику. Взагалі це стильно - порожній Хрест, сутінки, стукає по бруківці дощ і… музика, наша українська музика, що губиться серед будинків, рикошетить від них… Містика.

Василь Бучко

оригінал статті