2011-06-02 - Не плач! Не бійся! Не проси!, Нація і Держава

Нація і Держава #20 (392), 2011-06-02

23 травня, в День Героїв, члени Конгресу Українських Націоналістів провели акцію біля Лук'янівського СІЗО. Захід став несподіванкою й для самих організаторів, набувши нового формату.

Микола Коханівський, активіст КУН, сказав:

- Ми вирішили біля Лук'янівського СІЗО у такий спосіб провести захід - і продовжити місію поколінь: були колись герої, воювали за Україну... На жаль, Україна не е ще вільною, тому що сьогодні по всій Україні сидять політв'язні, зокрема, в Луканівському СІЗО. Як колись тут сидів В'ячеслав Чорновіл, як колись у Лук'янівському СІЗО сидів Степан Хмара, Дмитро Білшкевич - карпатський партизан, сотенний УПА, Литвиненко Ігор - сотенний УПА, Садко Лаурися, холодноярці сиділи, диседенти...

Акцію провадив лідер Конгресу Дніпровського району столиці Володимир Петранюк. Лунали пісні гуртів, що сповідують патріотичні цінності: гурту «Вій» на чолі з Дмитром Добрий-Вечір та фронтменом гурту «Тінь Сонця». Ні служби захисту державного порядку, ні навіть злива не стали на заваді музикантам.

Сьогодні мало виходити на вулиці під супровід гучних гасел і прапорів. Проблемою є байдужість і непоінформованість молоді, а політика викликає у неї антагонізм.

-  Що робити, щоб молодь залучати до таких акцій? Якими засобами?

- Музичний супровід приваблює молодь. Тут проблема молодих активістів, які е, але їх небагато. Це має бути жертовна праця, в першу чергу. Наприклад, я, вже як доросла людина, що можу, роблю. Можливо, в молоді я вже такого авторитету не маю. Потрібні зусилля молодих людей, зокрема, тих, - що тут зібралися, - популяризувати українську музику, українських героїв, ну і в такому форматі працювати з молоддю, - зазначив М. Коханівський.

- Людям істину потрібно голосно кричати - прямо в обидва вуха, щоб вони щось відчули та зрозуміли. Читанням книжок про героїчну історію України та хоровим співом народних пісень на свята нині вже мало що зробиш. На жаль, - ділиться думками Дмитро Добрий-Вечір.

Серед тих, хто нині перебуває в СІЗО, Ганна Сінькова - студентка, активісти Сергій Костаков, Віталій Вишнюк та Пилип Таран, затримані за пошкодження пам'ятника тоталітарного режиму, та багато інших. Маємо надію, що вони почули через грати наші пісні та вірші, відчули підтримку.

Новим є те, що незалежно від належності до різних партій, люди об'єднувалися без жодного примусу чи заохочення, тому що були небайдужі. Звичайні громадяни, почувши гомін, приєднувалися до акції. Можливі сумніви з цього приводу спростував ідеолог гурту Вій Дмитро Добрий-Вечір.

- Я почула, як тебе спитала журналістка, скільки ви отримали грошей, на що ти відповів, що не берете грошей. Чому?

- Ми заробляємо певні гроші, виконуючи свою музику на фестивалях та сольних концертах у клубах. У даному випадку виступ біля СІЗО був організований за нашої безпосередньої участі. Тобто, ми виступаємо у цьому дійстві, сподіваюся, і у наступних дійствах теж, як співорганізатори. Підтримати людей, що потрапили за грати через свої патріотичні переконання, як на мене, святий обов'язок кожного свідомого українця. Немає, за великим рахунком, особливого значення у чому полягає ця підтримка. Хтось просто крокує з державним прапором, хтось читає вірші, або співає пісень на честь героїв. Головне, щоб людина робила це з гарячим серцем та чистою душею. А гроші... Ми співали не за гроші, а за совість, - каже музикант.

- Нещодавно я натрапив у інтернеті на такий вислів: «Поки ти сидів у Контакті, твоя бабця вибирала Януковича», - сміється Добрий-Вечір. - Мусимо боротися за своє право голосу, адже завтра може бути по-іншому. Чи проживе країна наступний політичний етап з цією владою, де патріоти України визнаються політв'язнями, залежить від нас.

- Як цьому запобігти за всієї недемократичності виборчого процесу?

- Моя мрія - національно-визвольна революція. Тільки тотальна зміна управління держави може змінити на краще наш національний та соціальний побут, бо «советська» система, що панує наразі, продукує лише подібних собі.

Про в'язницю розказує  Василь Овсієнко, людіша-легенда:

- Я був у таборах Мордовії і на Уралі разом з іншими політв'язнями. І серед кримінальників сидів теж, майже три роки. Перша справа була політична і третя політична, а друга - кримінальна. Мені сфабрикували справу, що нібито я одірвав міліціонеру два ґудзики, і за це дали три роки криміналу.

- А насправді?

-  Насправді того не було. Просто їм треба було мене посадити, тому що я був членом Української Гельсінської групи, а таким місця на волі не було. Нам просто фабрикували кримінальні справи - кому які могли. В мене ще «шляхетна» справа - опір міліції! Скажімо, Миколі Горбалю, В'ячеславу Чорноволу сфабрикували справи про спробу зґвалтування, п'ять років дали. Ярославу Лесіву підкинули наркотики, Василеві Січку теж. Декому хуліганство робили. Дармоїдство, скажімо, теж, так що в мене шляхетна справа була. Але, схоже, Ви хотіли почути про теперішніх в'язнів?

- Ви знаєте Ганну Сінькову?

- Так. З цією дівчинкою і її мамою Тетяною ми кілька разів їздили на Соловки і в Сандармох. Вона тоді ще була підлітком. Це дівчина з характером, свідома людина. В українському суспільстві ніколи не було дефіциту героїчних особистостей, особливо серед жіноцтва.

В акції брали участь: Молодий Народний Рух, Свобода (молодіжка), КУН, Сокіл та інші. Ми об'єдналися під гаслом: «Не плач! Не бійся! Не проси!»

Наталка Петранюк

оригінал статті