1991, серпень - Не плач, Алиса, ты стала лысой!, Червона Рута

Червона Рута, 1991, серпень

- Хлопці, попсу грати змогли б?

- Не жартуй!

Київська рок-команда «Вій» була створена з ініціативи Дмитра Добрий Вечір в лютому 1991 року. До складу групи увійшло шестеро музикантів.

Дмитро Добрий Вечір - композитор, поет, вокаліст, грає на бас-гітарі, 29 років, закінчив музичну школу і недозакІнчив школу ім. Стеценка по класу гітари; улюблені групи: «Ті-рекс», «Кінг Крім-сон», «Лед Зеппелін», «Дорс».

Олег Козлов (Льотчик) - гітара, 22 роки, незакінчена музична освіта; улюблена група «Ті-рекс».

Ігор Лемешко (Хірург) - гітара, 23 роки, улюблені групи: «Ван Хален», «Кінг Крімсон».

Юрій Мізанчук - ударні, 18 років, грав два роки у військовому оркестрі, любить пісні Шуфутинсь'кого, «Боні-М».

Перкусіоніст Руслан Мелещенко - 19 років, улюблені групи «Джудас Пріст», «Лея Зеппелін».

Ярослав Міклухо - віолончель, 21 рік, вчиться на четвертому курсі консерваторії, подобаються: «Стікс» і Френк Заппа.

Менеджер групи - Олександр Павлов. Мріє вчитися в Амстердамській школі маркетингу, для цього з дитинства вчить англійську, любить «Бітлз», «Дорз», а тахож Френка Заппу.

Руслан. Попса - це щось, типу: «Не плачь, Алиса, ты стала...», як там далі!?

Олег. ...лысой!

- Зараз чомусь вважається, що попса - це коли група співає ліричні пісні.

Ігор. Ні, в нашому репертуарі багато ліричних пісень, тому, ми так не думаємо.

Дмитро. Тобто попса – це гірше, ніж просто лірика, це навіть гірше, ніж поп-музика... Як на мене, метал - це теж попса!

Сашко. Попса відвертає людину від думок і проблем життя, а натомість схиляє до примітиву,викликає ниці інстинкти. Не знаю, в усякому разі, коли я був підлітком, я намагався слухати якісь інформативні пісні, ну Висоцького, наприклад.

Юрко. Але ж тоді естради фактично не було, не було «жені малікова».

Сашко. Естради - ні, а попси - скільки хочеш.

- А хотілося б за популярністю сягнути Малікова!

Дмитро. Щоб дівчата верещали? Можна трошки.

Вам простіше. Не пам'ятаю такого журналіста, від пера, котрого хтось би «стирчав».

Сашко. Все вирішується просто - пиши рифмами.

Дмитро. А потім читай під музику.

- Дмитре, чому ти пішов з «Банити байди»?

- Про це неприємно згадувати. Справа в тому, що «Банита байда» майже рік співала старі пісні. За цей період ми не створили жодної речі. Виникла психологічна криза, а слідом - конфлікт. Мені запропонували піти... Я переживав і пережив. Через деякий час мені трапився Хірург і Льотчик, потім знайшли інших. Концерти покажуть, яка група краще.

Сашко. Наша група створилася протягом місяця.

- Чому ви вирішили назвати її таким жахливим ім'ям!

Дмитро. Всі вважають, що Вій - це гоголівський персонаж, І це дуже дратує, бо насамперед Вій - це герой старовинних міфів (дивись книгу «Міфи народів світу»). Там язичницьке божество Вій трактується, як перебільшена копія людської душі, невід'ємною частиною якої є, поряд з добром, зло.

Сашко. Складні процеси, які відбуваються в нашій культурі, треба розуміти з позицій здорового глузду. По-перше, треба домовилися, що вуса та шаровари – це ще не апогей прояву української культури.

Дмитро. По-друге, виникає проблема сучасної форми при національному змістові. Немає сенсу сперечатися, що рок прийшов до нас з Заходу. Але це трапилося лише через історичне запізнення розвитку слов'янських націй. На мою думку, рок-музика все одно повинна була виникнути як сучасна форма пісні на Україні.

- В якому стилі ви граєте?

Сашко. В цивілізованому суспільстві не існує якихось окремих стилів музики. Є тільки класична і популярна музика.

Дмитро. Біс його знає. Ми просто граємо українську музику, котра базується на народних традиціях. В нашому репертуарі навіть є дві народні пісні. Знаєш, зараз багато наших груп почали співати українською з метою кон'юнктури. Нічого позитивного з цього не вийде.

Сашко. Крім того, ми не згодні з настроями в сучасному українському пісенному середовищі. Чомусь стало нормальним виходити на сцену з трагічним виразом обличчя і співати: «Як вороги занепастили Неньку». Так виробляється комплекс національної неповноцінності.

Дмитро. В цьому розумінні мені не сподобалося гасло «Ще не вмерла Україна».

- Музика чи комерція. Як ви ставитеся до цієї дилеми!

Сашко. Музика повинна бути комерційною. Комерція - поштовх до творчості.

Дмитро. Це думка менеджера. Я вважаю, що спочатку повинна бути гарна музика, потім прійде комерційний успіх.

- Традиційне запитання. Кредо вашої групи?

Дмитро. На традиційні запитання треба давати нетрадиційні відповіді. Зараз багато митців від'їжджає за кордон. Ми хочемо грати на Україні і для українців.

- Як ви відчуваєте, ваша музика потрібна народові?

Дмитро. В усякому разі, скрізь, де ми були, наша музика подобалася. У Львові на відкритті «Вивиху» нашу творчість дуже позитивно оцінили, крім того, нас відзняли американці в програмі про українську культуру.

Люди навіть можуть не усвідомлювати цієї необхідності, як школяр інколи не відчуває потреби вчитися.