2007-01-30 - LIVE.інтерв'ю. Вій, rock.kiev.ua

rock.kiev.ua, 2007-01-30

Це інтерв’ю вийшло у нас найживішим, адже Дмитро Добрий-Вечір не просто згодився відповісти на запитання, а й запросив нас до себе в гості. Отже, у маленькій затишній кімнаті, серед розвішаних по стінах гітар, зібрались я, Дмитро Реміш, Сергій Литвинюк (Літл), господар, його дружина та дві собаки. За коньяком, чаєм і тортиком опитування одразу перетворилось на цікаву бесіду зі спогадами та роздумами на різні теми.

На якій стадії триб’ют і новий альбом?

Літл: наприкінці лютого, максимум - напочатку вересня. В перших числах лютого ми вже віддаємо готовий диск на лейбл.

ДВ: Новий альбом на стадії запису. Вже готово відсотків 50

Коли буде концерт у Києві?

Літл: В Києві планується зробити концерт-презентацію триб’юту. Але там ми виконаємо лише пару пісень

ДВ: так, це ж буде не наш виступ, а тих груп, що приймали участь у записі триб’юту. Далі в планах фестивалі.

Літл: у Києві це буде Рок Січ. А в клубах працювати нереально.

ДВ: це те, що зараз відомо точно. Можливо, ще щось з’явиться. Ми ж не займаємось організацією власних концертів.

Чи плануєте ще святкувати 15-річний ювілей гурту?

Літл: якщо вистачить бюджету, то об’єднаемо з концертом, присвяченим виходу триб’юту

Де вам зручніше і приємніше виступати - в клубах чи на великих сценах?

ДВ: зручніше себе почуваємо звісно ж на великих сценах. Клуб це не цікаво. Клуб - це забігайлівка, лимарня

Літл: ну, не в тому справа…

ДВ: для мене - в тому.

Літл: але ж є клуби, рівня луцького Майдану, де виступати доволі приємно. Але в Києві. Нажаль, ситуація така, що клуби спрямовані не на живі концерти, а в першу чергу на задоволення амбіцій своїх власників.

ДВ: якщо в тому ж Луцьку ми можемо поставити свої умови, і їх виконають, то тут умови сталять нам. А нам ті умови до одного місця. В Києві ще й спостергіається така тенденція, що музиканти мають платити за свій виступ у клубі.

А коли буде наступний концерт у Луцьку?

Літл: Зараз ведемо переговори. Хочемо виступити у Луцьку. А потім у Рівному.

ДВ: мабуть, в квітні.

Вій завжди був у андеграунді (моя думка). А де ви бачити себе у завтрашній українській музиці?

ДВ: Андеграунд це що? Це підвал, чи метро? Я прибічник конкретних визначень. Якщо мати на увазі, що андеграунд - це виконавці, що знаходяться в жопі, то ми до них не відносимось. Якщо сприймати андеграунд як незалежність - тоді так. Нас не хвилюють закони українського шоубізу, але оскільки мі ніяк не можемо їх оминути, то вони нас стосуються. Ми просто намагємось якнайменше колупатись у тому багні.. тому, можливо, з такої точки зору ми - андеграунд. Але це поняття передбачае, що виконавець знаходиться десь глибоко. А будь-яком унормальному виконавцю хочеться бути вище. Тобто, якщо його не знають і не слухають, то він -в андеграунді.

Літл: тут ближче визначення «незалежна музика». Наприклад, Нік Кейв. Він популярний і відомий, і при цьому займається тим, що вважає за потрібне. Але для цього потрібно мати свої гроші.

ДВ: так, це дороге задоволення.

Літл: слово «андеграунд» у початковому, західному розумінні зіпсували таким поняттям, як «русский, советский рок». Тобто, мається на увазі збіговисько невдах, які своє невміння і небажання серйозно займатись музикою прикривають тим, що вони незатребувані.

ДВ: Це не я кажу. Це - Літл! По суті, він сказав теж саме, що і я, але приплів ще й «советский рок».

Літл: «советский рок» - це найгірше, що можна було придумати в музиці.

Як Ви ставитесь до висловів на кшталт - «Гурт Вій - класика (монстри, апологети, гуру) українського року!» Вважаєтет себе такими? Про які з українських рок гуртів Ви можете сказати - «Цей гурт - класика (монстри, апологети, гуру) українського року!»?

ДВ: ну, український рок - не радянський. Так, вважаємо. Хто ще.. Середа з Кому Вниз, ВВ, ну ще Гадюкіни. А так більше нікого не лишилось. Скрябін і Вакарчук сюди не відносяться. Це все мінливе і, я сподіваюсь, таки мине.

Можете виділити молоді гурти, котрі б ви назвали цікавими?

За молодими виконавцями не дуже слідкую. Подобався Оркестр Янки Козир. Біда в тому, що я назви погано запам’ятовую. Літл, може ти когось нагадаєш?

Літл: Подобається ще львівський гурт Полинове Поле.

ДВ: ну мені подобається одна пісня…чи дві.

Літл: Ще - Da Bitt, Самі Свої.

ДВ: ну ось я не запам’ятовую назви, а подобаеться взагалі-то немало. Зараз всі добре грають. У всіх хороші інструменті, всі слухають різну музику, інформаціїї більше, ніж було раніше. Є такі музиканті, які грають щось своє. Якщо у них в головах є свої думки, якщо ці думки відображаються у їх творчості, мені це подобається. Ось, доречі, ще Перкалаба подобаються, правда на концертах вони бувають нуднуваті, якщо довго слухати. Але загалом - непогано. Вася Клаб подобались. Але зараз навіть не знаю… Про ВВ не можу сказати, що я їх люблю, але поважаю. Це не та музика, яку я би слухав, але як творча одиниця вони безумовно варті уваги.

У вас на концертах досить різноманітна публіка: від зовсім юних дівчаток до вельми статечних панів. Як ви б пояснили таку широту аудиторії? Яким ви бачете свого слухача?

ДВ: Не хотілось би зациклюватись на Києво-Могилянській Академії і львівській богемній тусовці. Різноманітність чому така? Ну пісні у нас такі. Якщо у своїх піснях я вирішую якісь проблеми, то це проблеми доволі широкого кола, і фактично кожен може там щось знайти. Он навіть Сергійова (Літла) мама щось знайшла.

Вій активно підримує готичні заходи і видання, чи можна назвати творчість Вія готикою?

ДВ: якщо люди бачать в нас готику. Значить щось у тому є… Але я до цього ніяк не відношусь. Не знаю, що таке зараз готика. Ну ось фестиваль Діти Ночі - це було якось смішно, дитячий садочок якийсь. Але мені подобається фільм «Сімейка Адамсів», мультфільм «Мертва Наречена». Настрій і стан мені, мабуть, близькі. Але коли починаеш виділяти, мовляв, «я хочу бути таким», то одразу перестаєш бути таким. Заплакані дівчатка з чорним макіяжем - це смішно. Прийде ж додому, все змиє і в школу піде. А може й не змиє…

Літл: Це - серйозна структура по викачуванню грошей з молоді.

ДВ: З іншого боку, це гідне поваги. Значить - є позиція. А якщо є позиція, то добре.

Літл: ми теж в інститутах хаєр ховали.

ДВ: а я не ховав.

Літл: Та я б теж не ховав. Але стригтись не хотілось, а в інституті вчитись - хотілось.

ДВ: а що для тебе було важливішим?

Літл: ну з інституту мене вигнали… Значить - хаєр.

Як вам вистава «Вій»?

ДВ: Мені сподобалось. Спектакль війшов готичний, українсько-готичний.

Літл: в залі як раз були специфічні дівчатка.

ДВ: Якби я з самого початку писав музику до вистави. То, можливо, я б щось змінив, а оскільки часу залишалось мало, то все пішло як було. На мій погляд. Наша музіка лягла досить непогано. Взагалі, я в театрах не розбираюсь, більше керуюсь власними відчуттями. В молодості часто ходив по театрах, а потім набридло

Чи не згине первісна автентична музика із-за масової її обробки у стилі поп, рок і т.п.? В чому вбачаєте подальший розвиток фолк/рокової музики в Ураїні?

ДВ: Нас це не стосується. Ми ніякими обробками не займаємось. Це скоріше наша музика місцями схожа на фолк. Те, що обробки стали модними, це добре. Нарешті. Є просто фолк гурти, наприклад Даха Браха. Доречі, вони мені дуже подобаються. Я навіть уявлялв, що буду грати, як вони, але ближче до року. А є ще псевдо-фолкові попсові проекти. Але це мине. Починалось все на рівні Deep Forest, Бреговича, і це було добре, а зараз минає. Все стане на свої місця. Нічого не зникне і не втратиться. А чистий фолк - це музика для більш вузького кола. Поєднання ж стилів розширює аудиторію.

Як часто Вій виступає за кордоном?

ДВ: Буваємо не часто. Останній раз були в Москві. Важко сказати, як нас там сприйняли. Концерт був у клубі, половина публіки - українці, решта - росіяни, які потрапили туди випадково. Але я не можу сказати, що нас колись погано сприймали.

Щоправда, було одного разу на початку дев’яностих. Ми виступали в клубі на Оболоні. Там зібрались неформальні підлітки. Ми зіграли «Туман» - і тиша. Зовсім ніякої реакціїї. Це був унікальний випадок.

Чому так рідко виконується пісня «То є птах»? Чи ввійде вона до нового альбому

ДВ: Вийшло так. Що ми її відрепетирували, зіграли і забули. Вона була дещо недопрацьована, ми хотіли, щоб вона звучала інакше.

Є багато власни пісень, а концерти обмежені у часі. Тому. Коли була можливість, мі її грали, а коли часу не вистачає - краще зіграти щось своє. Ця пісня скоріше фестивальна.До нового альбому увійде хіба що як бонус.

Літл: Тут ще потрібно у Бреговича дозвіл взяти.

На скільки наближені до реальності, автобіографічні, «Птах за вікном», «Фокстрот Льотчик»?

ДВ: «Птах за вікном», дуже близька мені. А от «Фокстрот Льотчик» влучила в ціль випадково. Коли ми грали цю пісню, вона ще не мала назви. А потім наш гітарист випав з вікна 4 поверху, після чого довго лікувався. Так що пісня вийшла скоріше пророча. І назвали ми її на честь гітариста, у якого в групі було прізвисько Льотчик.

Літл: Доречі, це сталося в день нашого виступу на відкритті клубу Остання Барикада. У п‘ятницю, 13 липня.

ДВ: Дякувати Богу, обійшлося без моргу.

Найулюбленіша ваша пісня?

ДВ: Нудьга, Птах за вікном, Серед поля навесні, Про Жидів. Та я всі пісні люблю, але ці - найбільше.

Чи є пісні, лірика, котрі з якихось причин ще не видавалися?

ДВ: Неозвученої лірики немає, оскільки я спочатку пишу музику. І ось саме музики невиданої доволі багато. Є близько восьми творів, аранжированих, відрепетируваних, до яких я ніяк не напишу вірші. Бувало таке, що текст писався в день концерту чи в день запису. Наприклад, Туман я написав, коли повернувся зі студії, де тільки но записали її інструментальну частину. З піснею Птах за вікном подібна ситуація. Все було записано, вже почали робити зведення, а тексту не було. Я написав його в останній момент, сидячи дома з температурою.

Літл: Є пісні, які виконувались у 90-х на концертах. Але ще не записані.

ДВ: Зараз ми їх не граємо, але мабуть таки треба записати.

Опишіть свій найкращий концерт.

Літл: Я працюю з групою 4 роки, і мені запам’яталось два концерти. Перший - у луцькому клубі Майдан - в основному завдяки публіці та атмосфері. Другий - у Москві - завдяки своїй «екстримальності».

ДВ: запам’ятались не стільки концерти, як те, що відбувалось навколо них. В 1994 році у місті Белехів святкували 850 річницю його заснування. Нас запросили виступити. Ще в тому дводенному концерті приймали участь Тризубий Стас, місцеві групи і барди. Всі мещканці зібрались на стадіоні, всі танцювали, водили хороводи, палили багаття. Нас понесли зі сцени на руках, дарували сало і горілку. Я, правда, тоді руку зламав, але по відчуттям це був один з найкращих концертів

Реміш: Ще було запитання від Ромки. Про те, скільки можна пити.

Літл: Ромка той, що з Полтави? Вони з Ялиною врятували нашого барабанщика в Шешорах. Він зранку взяв фотоапарат і пішов у гори. Там він заблюдився, а Ромко і Ялина його знайшли і повернули нам.

ДВ: Він що, так багато п’є? То в нього мабуть юнацький максималізм. А взагалі питання складне…

Літл: Доречі, ми з Ромкою познайомились у Полтаві. Зустріли його на вулиці і запитали, де найближчий гастроном. Він сказав, що далеко і віддав нам пляшку горілки.

ДВ: А ми як раз шукали, де б трошки випити перед концертом.

Реміш: Це писати?

ДВ: Пишіть-пишіть, в цьому немає нічого поганого. У нас в групі ніхто не приймає наркотики, навіть траву не куримо, і до пияцтва ставлення вкрай негативне. Все добре, якщо вміру.

Чим зумовлені останні зміни у складі гурту (2006 р.?)

ДВ: Не люблю, коли мене запитують про причини змін у складі гурту. Просто так складається. А те, що я дуже злий і всіх лаю і б’ю на репетиціях - не правда!

Смерть - це початок чи кінець?

ДВ: Я вірю в життя після смерті. Це - початок.

Літл: ненайгірший початок!

ДВ: на цю тему можна довго філософствувати, а мені зараз вже лінь.

Дякуємо пану Дмитру за гостинність і цікаву розмову, і бажаємо енергії та натхнення, аби скоріше завершити роботу над новим альбомом.

Всім тим, хто задавав питання - окрема і не менша подяка :)

Юля Коломієць

оригінал статті