2007-12-04 - Добрий Вечір тобі, добрий чоловіче!, youRhythmix, #2'2007

youRhythmix, 2007-12-04 #2'2007

Гуру язичницького рок-N-ролу Дмитро Добрий-Вечір сидить на гнилому болоті біля вогнища. Навколо русалки, відьми, вурдалаки. Гуру грає на гітарі, а нечисть п'яними голосами підвиває: ...Серед Темної, Серед Ночі, Темна-Темна Змія Повзе, Серед Темної, Серед Ночі, Темна-Темна Змія Повзе...

Ось така картина є епіграфом до знайомства із Дмитром Добрий-Вечір, одним із патріархів українського рок-н-ролу на сайті гурту Вій. Глянувши на мультиплікаційне доповнення до вищесказаних слів, ми бачимо не такого вже і демонологічного Вія - царя підземного царства, бога безумства, холоду, смерті та всього злого. Очі його хоч і виблискують вогнем, та цей вогонь не є пекельним. Очі наче підсміюються над заблукавшими у лісових нетрях мандрівниками: «Сідайте, шановні, погріємось біля вогнища, поп'ємо зілля чудодійного, послухаємо та поспіваємо пісень!»

В 1995 році я, прогулюючись київським Майданом, звернув увагу на музикантів, що досить професійно виконували різноманітні джазові мелодії та інструментальні кавери на відомі світові рок-пісні. На басу грав високий, плотний чолов'яга з чорним довгим волоссям, що спадало йому на очі (з міфології у Вія довгі та густі вії та брови, які спадають йому на очі, і тому він не бачить білого світу). Я не знав ще тоді, що це Дмитро Добрий-Вечір зі своїм гуртом намагається заробити хоч якусь копійчину для життя-буття, що це той самий Вій, альбом якого «Чорна Рілля» я заслухав до «дір», вивчив напам'ять майже всі пісні. Я не знав, що в майбутньому нас поєднають спільні виступи, записи та добрі товариські стосунки...

Я завітав до Дмитра на студію, коли він працював над зведенням триб'ют-альбому пісень гурту Вій.

- Багато ще роботи над цим альбомом?

- Та ні, ми вже отримали записи майже від усіх гуртів, от послухай, як Ворождень зробив «Очі Відьми»...

(Слухаю, цікаво!)

- На цю пісню, мабуть, було найбільше бажаючих зробити власні варіанти?

- Так, ми отримали записи від п'яти різних колективів.

- А скільки ви відібрали каверів до видання?

- Тринадцять. Це ті, що будуть видаватись ліцензійно. Решту, яка не увійде до альбому, ми розмістимо в mp3-форматі на своєму сайті. Зараз вже йдуть переговори з деякими видавцями щодо тиражу нашого триб'ют-альбому.

Хочу зазначити, що свої версії вієвих пісень зробили також такі українські гурти, як Кому Вниз, Пропала Грамота, Оркестр Янки Козир, Самі Свої, Арахнофобія та інші.

- Дмитре, скажи, чи виконуєте ви зараз пісні, які були створені ще у Баніті Байді?

- Тільки «Різдвяну баладу», яка увійшла і до першого вієвського альбому «Чорна Рілля».

- Але текст там не твій...

- Так, текст Віктора Недоступа (клавішник Баніти Байди). В нас були ще спільні роботи - наприклад, текст пісні «Змія».

- Дмитре, ти - учасник рок-руху в Україні з самого початку. Якими ти бачиш 90-ті роки та 2000-ні? Чим вони відрізняються?

- (Сміється.) Я можу ще і про вісімдесяті розказати... Тоді було якось все чесніше, люди хотіли грати. Зараз більше все спирається на фінанси - за грошима люди забувають про власну самореалізацію. Я не кажу, що гроші - це погано, це якраз добре. Музикант, як і людина будь-якої іншої професії, повинен отримувати винагороду за свою працю. Головне, щоб ці гроші не затьмарювали творчості, бо дуже часто саме це можна спостерігати. Зараз більше з‘явилося музикантів, які добре володіють своїми інструментами, є професійна апаратура, яка дозволяє реалізовувати творчі задуми. Але зараз зросла і конкуренція: тоді було менше гуртів, а якщо ти заспівав ще й українською мовою, то ти вже національний герой!

- Щось я ніде не бачу ваш альбом «Jazz», він якийсь маловідомий. Які туди увійшли пісні?

- Та в мене у самого його немає. Альбом хоч і вийшов від Вія, але там записані відомі твори інших митців, які ми грали у переходах та на площах в 1996-98 роках. Ми планували продавати ці записи під час подібних виступів, а потім все якось минулось...

- Зараз ви не граєте в переходах, ваші музиканти мають ще якісь роботи. Чим ще займаєшся ти?

- Ну-у, більшу частину часу я віддаю роботі у гурті і з гуртом, але я ще займаюсь звукорежисурою.

- Записи гурту Вій можна без перешкод придбати у місцях продажу української музики. Чому ж вас так рідко чути по радіо (про телевізор я взагалі мовчу)? Так, ви виступаєте на фестивалях, доступних будь-якому слухачеві. Чому ж тоді серед шанувальників ви проходите як «андеґраунд»?

- Я не зовсім згоден із таким визначенням. Що таке андеґраунд? Метрополітен - це теж «андеґраунд», але ж, мабуть, його працівники себе так не називають. В нас всі ці поняття так переплутались ще з часів «совка», що я скоріш назвав би те, що ми робимо, «індепендентом». Це коли ти твориш чесно те, що відчуваєш, і те, що є для тебе справжнім. Ти можеш бути почутим - можеш бути непочутим, можеш заробити на цьому - а можеш і не заробити, але вихід творчості все ж таки є. А «андеґраунд» - це теж коли чесно, але коли в «стіл».

- Ви були учасниками фестивалю «Тарас Бульба» в Дубно ще у 1992р., зараз вас запрошують як гостей. Пам‘ятаю, ти у 2005 працював там навіть у журі.

- Так, але в цьому році я відмовився «журити» учасників «Бульби», бо я взагалі не люблю конкурсних фестивалів. Ми виступали як гості. Дирекція, хоч в ній і змінилося багато людей з того часу, все ж про нас не забуває.

- Цього року на Трухановому острові на фестивалі «Рок Січ» учасники були поділені за стилями на три сцени. Я здивувався, коли побачив вас на «Вежі», де була представлена «важка» музика. Хіба Олег Скрипка (ідеолог та організатор цього фесту) не знає, ЩО ви граєте?

- А ти думаєш, що Скрипка займався розміщенням гуртів по сценах? Там сидить якась дівчинка, яка щось десь чула, а щось десь недочула... Що там у нас грає гурт Вій? Ага, «готику» - все, їх на «Вежу»! Мені це теж не дуже сподобалось, але, з іншого боку, з апаратурою в нас все було добре, а в цей же день на «Баржі» були якісь технічні проблеми.

Дмитро також розповів мені, що Вій зараз працює над записом третього альбому, який скоріш за все до зими буде готовий. Коли він буде виданий - Дмитро не захотів забігати наперед. Крім того, планується організувати концерт до 15-річчя(!!!) творчої ходи гурту Вій, до цієї ж дати готується видання триб'ют-альбому.

Дякую Дмитрові за спілкування, бажаю творчих успіхів, натхнення, а сам поспішаю послухати подарований мені диск «Хата Скраю Села».

Співай, співай, нарешті зустрічай, чекай, чекай, чекай!