2010-10-19 - «Вій» та «Чорнорогий місяць», Молодь України

Молодь України, 2010-10-19 #115 (19356)

Литовський міжнародний фестиваль «Menuo Juodaragis» у перекладі «Чорнорогий місяць», вважають третім у Європі після німецького «Wave gothic treffen» та польського «Castle party».

Базовим для литовського форуму сучасної музики є нео-фольк (західний відповідник наших етно та фольк-року). Окрім балтійських команд, там вже тринадцять років поспіль грають найвідоміші західні адепти нео-фольку. Цього року на фестивалі вперше виступили українські музиканти - група «Вій» з Києва. І одразу - в статусі хедлайнерів. Найближчим аналогом литовської імпрези є наші «Шешори», але тамтешнє дійство значно якісніше організоване. Про це та про інше ми говоримо з Літлом-Сергієм Литвинюком - менеджером групи «Вій».

- Наше перше знайомство з організаторами цієї дуже відомої у Європі імпрези, - говорить Сергій Литвинюк, сталося ще 2004 року на київському фестивалі «Діти ночі», де одним з хедлайнерів була група «Вій». Контакти з Литвою поновилися цього року. Ми дізналися, що «Чорнорогий місяць» є дітищем найкрупнішого у Балтії лейблу «Дангус». Виявилося, що лейбл також у країнах Балтії поширює й українську музику - продає й рекламує диски «Перкалаби», «Дахи Брахи», «Ер.Джей оркестра», різні етнічні збірки. У червні, коли ми виклали в інтернеті новий альбом «Йшов я небом», зі мною на зв'язок вийшов керівник лейблу й фестивалю Угніус Лодж, тож ми за 15 хвилин про все домовилися, швидко «утрясли» наші побутовий і технічний райдери. Коли мені надіслали детальну мапу-схему проїзду на фестиваль (ми вирішили добиратися на двох машинах), я збагнув, що Литва справді є країною євроспільноти. Коли вже на місці побачили їхній концертний апарат, зрозуміли, що у нас такі високоякісні звук і світло бувають тільки на якихось суперпафосних заходах. І ще - коли проминали Білорусь, нас порадувала якість їхніх доріг. Але жахнуло усе інше. То була кількагодинна подорож у Радянський Союз... Щойно переїхали литовський кордон - геть усе інакше. Нас постійно на фестивалі супроводжував і допомагав спеціально закріплений за нами менеджер. Таке у нас було лише раз - на фестивалі «Червона Рута-20» у Чернівцях, де парадом командувала агенція «Арт-Велес».

- Що тебе вразило як менеджера групи?

- Передусім те, що як менеджер я жодної секунди не нервував. Хоч на яких би фестивалях в Україні ми працювали, завжди це коштує нервів.

- Яку програму привіз «Вій»?

- Ми вирішили, на відміну від виступів удома, грати тільки хіти з усіх альбомів, аби широко ознайомити публіку з творчістю групи. Були приємно здивовані, коли публіка нам підспівувала. Ось вона - очевидна перевага його величності Інтернату. Після нашого годинного виступу наприкінці шоу відбулося урочисте спалення «Святкового» опудала чорта-символа імпрези.

- Музику «Вія» до появи самої групи на фестивалі публіка навряд чи чула, хіба не так?

- Анонсувати й рекламувати події дирекція імпрези розпочала десь за три місяці до початку акцій. Водночас, почалася активна промоція груп-учасниць у мас-медіа. До речі, саме тоді я зауважив раптове збільшення відвідувань нашого сайту саме з Литви, до того багато відвідувачів звідти скачували наш останній альбом, який викладено на сайті. Отже, хто ми такі і що граємо, гості імпрези вже знали задовго до нашого візиту.

- Які враження від країни, людей?

- Хоч я раніше неодноразово був у Литві, для нас абсолютно очевидним було те, що на початку 90-х, коли Україна і Литва стали незалежними державами, ми пішли, на жаль, різними шляхами. Поки ми тривалий час загравали з Москвою, вони шукали власний оптимальний шлях. Сьогодні це країна у складі Євросоюзу, яка активно розвивається, будує надійне майбутнє. Ось така деталь: на фестиваль усі їхні музиканти приїхали на власних авто. Своєю вихованістю, доброзичливістю, культурою поведінки нас дуже приємно вразила публіка. Хоч охорони як такої не було, ніхто не напився, не було жодних ексцесів. І ще: литовці справді поважають Україну, хоча зараз із тривогою слідкують за зміною у нас політичного курсу.

- Як публіка реагувала на виступ української групи?

- Дуже тепло. Ми почувалися як удома. Там було багато молодих поляків, білорусів, латишів. Приїхав навіть Олекса Дорошенко - перший менеджер наших «Гайдамаків», який зараз працює з нашим старовинним приятелем - видавцем з Польщі Володимиром Наконечним. Він уже давно у Польщі видає й популяризує українську сучасну музику. Олекса завітав туди спеціально послухати нас, тож невдовзі будемо грати у Польщі. З Білорусі прибула делегація готичного порталу «Стігмата», який також щороку проводить свій фестиваль. Від них ми теж отримали пропозиції.

- Окрім «Вія», хедлайнером був британський гурт «Sol Invictus», польські, латиські і чеські групи...

- З британцями ми жили поруч у приватному готелі на березі озера. «Сол інвіктус» - реальні зірки, слухаю їх уже багато років. У житті це тихі приємні люди. Вразила польська група «Zywiolk». Почувши їх, зрозумів звідки черпає натхнення наш «Сонцекльош»...

- Чи буде продовжено співпрацю з лейблом та фестивалем?

- Коли ми прощалися, директор фесту Угніус Лодж побажав нам гнути свою лінію і, головне, тримати Україну українською. На литовському ТБ показано фільм-концерт з фестивалю, наші диски представлено у країнах Балтії, наш наступний альбом буде видано компанією «Дангус».