2010-11-16 - Міфічний «Вій» з київською пропискою, Молодь України

Молодь України, 2010-11-16 #127 (19368)

Вій - це демонічна істота, яка своє ймення отримала завдяки довгим густим віям, що сягали долу. Погляд його може вбити людину, від нього хати провалюються під землю, а на тих місцях виникають озера чи урвища. Але від згубної сили його погляду рятує те, що Вій нічого не бачить крізь густі вії…

Київський клуб «Остання барикада» не провалився під асфальт, та й підчас концерту-презентації альбому групи «Вій» ніхто, здається, не врізав дуба. Натомість маса людей зачаровано підспівувала в «Очах відьми», «Польоті коршака», «Різдвяній баладі», інших речах, написаних років 10-12 тому Дмитром Добрим Вечором для власної групи «Вій», що успадкувала найкращі ідеї «Банити Байди» - формації, створеної двома дуже яскравими персонажами київського рок-андеґраунду Віктором Недоступом і Дмитром Добрим Вечором. Ідея, а точніше - музична естетика «Банити», а згодом «Вія», полягала у використанні найпотаємніших струн української душі, фольклору, густо замішаному на язичницьких культах. Не йдеться про примітивний епатаж, який свого часу активно експлуатували металеві групи на рівні бутафорії. Мова - про значно глибші речі, генетично успадковані від пращурів. Це все одно, як цвіт папороті, що квітне лише раз серед купальської ночі.

Здається, Дмитро відшукав свою квітку - мелодії «Змії», «Туману», «Алілуї» не відгукуються хіба що в душі глухого. На-справді, в альбомі «Чорна рілля», який презентувався того вечора, йдеться про історію людства, що починається з «Передчуття катаклізму», а закінчується «Алілуєю». Дмитро стверджує, що всі його пісні - це картинки з буття духу людського, а ще - віддзеркалення його уявлень про українську демонологію та недосліджені паранормальні прояви людської психіки. Усе так складно, а, водночас, - просто. Начебто простий екстатичне монотонний ритм, який спочатку магнетизує, а потім поволі затягує, як водограй, на самісіньке дно підсвідомості. Слова пісень прості до болю, але єдино можливі. Вербальна кристалізація текстів Доброго Вечора настільки довершена, що років через... надцять вони звучатимуть як народні. Згадайте «Червону Руту» Івасюка, інші пісні, що фактично отримали статус народних. Треба було бачити Салмана Салманова — колишнього перкусиста «Вія» , який самотньо сидів за столиком під час концерту із заплющеними очима. Він легенько похитувався, ніби в трансі. Він згадував. Згадував усі стежки-доріжки, пройдені-прожиті разом з «Вієм» - групою дуже непростої долі. Влітку 1993 року, після впевненої перемоги групи на фестивалі «Червона Рута» трагічно загинув барабанщик Дмитро Підлуський. Його вбивць не знайшли. Дмитра вважали на той час одним із кращих рок-музикантів, і він охоче співпрацював з іншими формаціями. То була жахлива втрата для групи. Власне, альбом «Чорна рілля» присвячено його пам’яті.

Якось спробував з'ясувати головне, а саме: звідки йде стиль «Вія» з його екстатичним і гіпнотичним станом, магією текстів, звідки та цілковита неподібність до звучання відомого кола груп тощо. Ось що розповів Дмитро:

- Я завжди знав, як саме не треба нам звучати. Йшов від зворотнього. Спирався на інтуїцію. Заготовки майбутніх пісень розбиралися на репетиціях усіма музикантами, адже аранжування - процес колективний. А тексти, як правило, виникали в останню чергу і вимагали найбільшого напруження душевних сил. Я, наприклад, завжди знав, що в українських текстах неорганічне сприймаються неологізми, типу «перфорація» чи щось подібне. Існує поширена точка зору, що ми захоплюємося містицизмом. Це не так. Присутня магія, це - правда. Але магія як загадкова складова людської психіки присутня в багатьох речах. Кохання - це теж магія. Народна демонологія - це концентрат магічного досвіду нації. Тому це теж цікаво. Я давно збираю казки і не тільки українські. Слухаю багато етнічної музики - народної музики з різних матеріалів. Стосовно сюжетів пісень - вони виникають спонтанно. Коли беру папір і ручку, ще не знаю, про що буде та чи інша пісня. Ми якось мали спільну репетиційну базу з групою ВАЯНГ. їхня піаністка Іра любила таку приповідку: «Баба з воза - кобила в курсе дєла». Я пригадав її, коли писав пісню «Як летіли бугаї». Там такий початок: «Баба їхала на возі, повертала від куми. Раптом небом полетіли здоровенні бугаї...»

Так само стихійно, як і в пісні, виник альбом групи - перший реліз, який тривалий час залишався одним-єдиним. На початку 90-х «Вій» дуже активно концертував - Дмитро з особливим теплом пригадує міжнародний концертний тур лауреатів «Червоної Рути» країнами Європи. У перервах між поїздками вони отримували так звані наряди на звукозапис в студії БЗЗ. їх виписували редактори Українського радіо і ТБ Олег Горський, Ірина Бондаренко, Світлана Растригіна та інші. Назбиралося з десяток пісень. Про це довідався власник варшавської аудіо-компанії «Кока» Володимир Наконечний. На той час він вже видав «Жабу в дирижаблі», «Фоа-коху», «Колезького асесора». Отож, уперше «Вій» з'явився на касетах у Польщі. Цікаво, що впродовж місяця окремі пісні «Вія» посідали друге місце на Варшавській радіостанції - разом з англійською групою MARILLION. Потім з'явився український реліз, виданий фірмою «Гарба». Тоді й виникла назва - «Чорна рілля».

Як і «Кому Вниз», «Вій» завжди перебуває поза модою і кон'юнктурою. Найгірше для них - постійне миготіння у світських хроніках, для них смертельним є те, що для попсової мішури є благом. Для них абсолютно байдуже, яка там чергова «віагра» стрибне в «топи», бо усе це - не більш важливо, ніж шурхотіння опалого листя під ногами. Єдино важливим є - залишити зарубки на Дереві Вічності. Якщо вдається «розбалакати» Дмитра Доброго Вечора, особливе задоволення від того - гарантоване. Лідер-вокаліст і автор майже усіх пісень «Вія» - живе в світовій системі музичних координат, яка має - в його розумінні - масу точок перетину з українською архаїчною культурою.

О. Є.: - Нарешті, група «Вій» підготувала новий альбом «Хата з краю села». Розмови про цей реліз були ще за півроку до його появи. Усі, хто чув новий матеріал, схиляються до думки, що «Хата...» разюче відрізняється від попереднього альбому «Чорна рілля».

Дмитро Добрий Вечір: - Звичайно, відрізняється. Передусім тому, що між цими альбомами лежить відстань завдовжки в десять років! Стилістично це - інший альбом, інша й різноманітніша атмосфера пісень. Хоча я думаю, що дух «Вія» ми зберегли на рівні текстів, метафор, світобачення.

О. Є.: - Багато людей вважає, що музика «Вія» акумулює до призабутих джерел, до якихось язичницьких культів. Власне, тим вона і цікава...

Д. Добрий Вечір: - Це правда. Але йдеться не лише про праслов'янське коріння. Ми намагаємося апелювати до загальнолюдських джерел і до різних культур. Мене взагалі цікавить традиційна культура, її знання допомагає мені відшукати й створити гармонійну формулу чогось справді нового. Коли Олег Скрипка стверджує, що «ВВ» грають етно-рок, мені стає смішно. Вони використовують якісь поверхові етнічні візерунки, але справжня етніка - це глибоке занурення. Я можу стверджувати, що «Вій» справді грає етно-рок. Свідомо чи підсвідомо ми звертаємося до скандинавської, арабської, єврейської, балканської традицій і скрізь знаходимо спільне коріння з українським мелосом. Те, наскільки світова культура глибоко цілісна, починаєш розуміти пізніше, після того, як добре дослухаєшся до тих чи інших етнічних джерел.

О. Є.: - Очевидно, пісні «Вія» - на рівні текстів, гармонії й мелодії виникають підсвідомо. Помітно, що ти інтуїтивно спираєшся на ті чи інші джерела натхнення. Але саме тому пісні мають особливий шарм самобутності, те, що містить народна автентика. Водночас, «Вій» звучить цілком сучасно, адже і далі використовує ритмічні конструкції рок-музики. То яким воно є - нове обличчя «Вія» в альбомі «Хата з краю села»?

Д. Добрий Вечір: - Воно таке, яким є сьогодення з усіма його фобіями, ілюзіями, одкровеннями і розчаруваннями. В альбомі є кілька пісень, тематично пов'язаних між собою глобальним питанням про війну і мир, про славу й безчестя. Це - «Лист додому», «Вогняне коло» та «Колискова для лялькових немовлят». Нарешті, знайшла своє місце на диску відома балада «Як летіли бугаї». До речі: ці й кілька наших інших пісень молодіжний хор народної пісні включив до свого репертуару. На титульну пісню «Хата з краю села» ми відзняли відеокліп. Це - перше в історії «Вія» відео. Стосовно самої пісні, її знають під різними кодовими назвами - «Пісня про лайно», «Розмова з Богом», «Україна...» Саме ця пісня дала назву альбому, адже вона тягне на статус такого-собі маніфесту групи «Вій».

О. Є.: - Певний час у музичних колах циркулювала інформація, що виник дуже цікавий дует під назвою «Добрий Вечір Середа». Себто - творчий тандем лідерів двох культових формацій - «Вій» і «Кому Вниз». Це правда?

Д. Добрий Вечір: - Існує такий проект. Але поки що Андрій Середа не закінчив роботу над текстами, хоча я свою музичну частину вже підготував. Сенс нашого альянсу з Середою полягає в тому, щоб реалізувати музичний матеріал, який естетично перебуває десь посередині, а точніше - на перетині стилів «Кому Вниз» і «Вія».

Новий альбом - другий за останні десять років - подія настільки ж рідкісна, як і знаменна. «Вій», як найдивовижніша українська рок-капела, ніколи не робить зайвих рухів. І якщо вони беруть слово - це означає значно більше, ніж чергова презентація чергового диска. Щось у лісі таки здохло.

Класичний склад групи: Дмитро Добрий Вечір (вокал, бас-гітара); Ігор Лемешко-Хірург (гітара); Олег Козлов-Льотчик (гітара); Салман Салманов Мамед-Огли (перкусія); Дмитро Підзузький (ударні інструменти); Микола Родіонов (барабани). В останні роки до «Вія» приєдналися сестра Дмитра Леся та Олександр Власюк (лірник Сашко), Костянтин Кондрашин (гітара), Олександр Калинчук (гітара, мандоліна, домра, перкусія).

«Політ коршака» триває

Нечисленна когорта груп-ветеранів, що виникли наприкінці 1980-х та на початку 1990-х, створили власний неповторний дух і образ явища, яке ми подекуди звикли називати українською рок-класикою. Водночас, ми доволі поверхово ставимося до яскраво самобутнього характеру цієї музики, своєрідність і цінність якої, без сумніву, ще буде належно оцінено. Одна з головних рис того явища - переконлива індивідуальна харизма фронтменів тих груп, кожний з яких обрав собі відповідне сценічне амплуа. Незрівнянний «рагульський» суржик Сергія Кузьминського з «Братів Гадюкіних», іронічно-дотепний, вишуканий і, водночас, кабаретово-розхристаний Михайло Барбара з «Мертвого півня», монументально-непохитний, зі своїми глибокими філософемами Андрій Середа з культового «Кому Вниз», фольклорно-панківська драйвова експресія Олега Скрипки з легендарних «Воплів Відоплясова», поетична рафінована самозаглибленість Тараса Чубая з «Плачу Єремії» очевидно контрастують із завжди виваженими магічно-загадковими піснями-формулами Дмитра Доброго Вечора — фронтмена групи «Вій». Саме про нього хтось якось зауважив, що Дмитро - це справжній гуру язичницького рок-н-ррлу. Це, звісно, перебільшення, однак не здивуюсь, якщо за кілька десятків років «вієвські» пісні сприйматимуть як народну творчість, адже в сенсі всеохопності і лаконічності його музичної мови він справді не знає собі рівних. До речі, на одному з культурологічних сайтів Дмитро знайшов свою знамениту пісню «Очі відьми», названу народною...

О.Є.: - 3 якими думками ти приходиш до круглої дати - 20-річчя групи «Вій»? Нині «Кому Вниз», «Мертвий півень», «В.В.», «Брати Гадюкіни», «Плач Єремії» та «Вій» можна вважати класиками жанру, які сформували модерне обличчя української рок-сцени. Чи почуваєшся таким-от класиком?

Дмитро Добрий Вечір: - На мою думку, рок як такий це доволі розпливчасте поняття, адже справжній рок не визнає усталених, штампів, стандартів. От, наприклад, я відчуваю рокову складову у музиці тріо Мареничів, а те, що робить Слава Вакарчук і «Океан Ельзи», попри зовнішню належність до жанру, роком не є. Ще до появи гуртів, які ти назвав, у нас уже активно тиражувалися і виконувалися твори Володимира Івасюка, були також дуже популярні і «Кобза», і «Ватра»...  Але все ж таки то була естрадна музика, основа якої - фольклорна. Справді, український рок виник одночасно з нашою державною незалежністю на великій хвилі патріотизму, яка захопила й багатьох музикантів. Відтоді в музиці залишилися саме ті, хто не мислив себе поза нею. А нині я, чесно кажучи, не знаю, для кого робити цю музику... Нині справжніх українців, на яких не може вплинути політична ситуація, стало чомусь менше. Чи вважаємо себе класиками жанру? Знаю одне: як раніше, так і нині ми таки змінюємо Україну і українців на краще. Вважаю, що наш внесок у розбудову Української Держави є не меншим, ніж збоку інших діячів сучасної культури. А те, що зробили для культури названі гурти, я впевнений, залишиться надовго.

О.Є.: - Ще до утворення групи «Вій» ти був бас-гітаристом культової колись групи «Ер.Джаз», потім - «Банити Байди». Що спонукало тебе створити власну команду?

Дмитро Добрий Вечір: - Амбіція щодо створення власної групи у мене завжди була. Колись мене запросили пограти на бас-гітарі у групі «Ер.Джаз». Мені подобалося там грати, за винятком того, що група звучала не дуже професійно. У «Баниті Байді» разом з Віктором Недоступом, або «Баксом», я був співзасновником колективу. На бас-гітарі грав тому, що вважав, - гітарист має бути якщо не віртуозом, то, принаймні, дуже сильним музикантом. Для мене участь в обох складах була творчою практикою і я там зробив свій внесок у вигляді певних ідей, аранжувань творів.

О.Є.: - У композиції «Йшов я небом» з останнього альбому ти «незлим тихим словом» згадуєш друзів-музикантів, які або залишили колектив, або відійшли у кращі світи. Якою була їхня роль у створенні самобутнього образу групи?

Дмитро Добрий Вечір: - Дмитро Підлузький - барабанщик першого складу - привів до нас Салмана Салманова, який грав на перкусії. Вони були друзями і обидва привносили у музику щось особливе – такий от незвичний флер загадковості, психоделіки, створювали магічну ауру, яку не завжди можна було відтворити у студії. Дмитро трагічно загинув, а Салман виїхав на навчання до Кіпру.

О.Є.: - Враховуючи дуже непрості умови існування в нашій країні рок-музики, що тобі всі ці роки допомагало триматися на плаву, вижити й не зламатися?

Дмитро Добрий Вечір: - Вислів «триматися на плаву» передбачає, що ти тонеш. Насправді нічого такого екстремального не відбувалося, тобто я не тонув. Інколи просто займався якимись суміжними речами, такими, як звукорежисура. Гадаю, допомагало вижити, хоч це І пафосно звучить, саме те, що я люблю свою країну, я - українець і люблю українську культуру. Не зламатися допомогло те, що я музикант і живу музикою.

О.Є.: - Розкажи про філософію, про світогляд «Вія» як творчої одиниці. Якою є громадянська позиція, чи інтегровані ви як музиканти до якихось суспільних рухів?

Дмитро Добрий Вечір: - Думаю, нікого не здивую, коли скажу, що нашим світоглядом є любов у найширшому розумінні. Колись це поняття було ключовим у світогляді хіппі, але воно було егоїстичним, тому цей рух швидко себе вичерпав. У нашому випадку поняття любові передбачає ще любов до Батьківщини, а наш патріотизм - не награний. Я нехрещений, але вірю в Бога, власне, у той Абсолют, який керує Всесвітом. Я переконаний нематеріаліст. У кожну пісню вкладаю частинку себе, тому кожна пісня - це частина моєї свідомості, підсвідомості, розуміння життя. Щодо громадянської позиціі, я знаю достеменно, що ми ніколи не підемо за комуністами, Партією регіонів. Моя позиція - любити свою Батьківщину.      .'

О.Є.: - Доволі незвичним був ваш альбом-триб’ют «Очі відьми», де багато груп по-своєму переграють пісні «Вія». «Серед тіней» у виконанні «Кому Вниз» та «Очі відьми» очима «Піккардійської терції» здаються шедеврами, але сам факт появи того релізу було сприйнято як натяк до завершення діяльності команди...

Дмитро Добрий Вечір: - Це не так. Альбом має назву «Очі відьми. Пісні групи «Вій» у виконанні українських музикантів». Це не триб'ют у західному розумінні, радше - збірка кавер-версій наших пісень у виконанні груп, яким подобається «Вій». І це не натяк, а підведення риски під певним періодом творчості.

О.Є.: - Після виходу цьогорічного потужного альбому «Йшов я небом» стало відомо, що група нині вже активно працює над новим релізом...

Дмитро Добрий Вечір: - Уже записана десь третина матеріалу, а сам альбом буде готовий ближче до зими.

О.Є.: - Чи буде продовження медійного проекту «Радіо Україна»,  де, з точки зору «Вія», представлено найкращу, музику українського Дав рок-андеґраунду?

Дмитро Добрий Вечір:  - Цей диск виник тоді, коли я працював звукорежисером і записав  певну   кількість цікавих україномовних гуртів. Тільки не подумайте, що я русофоб. Просто я абсолютно чітко відчуваю, що найбільш загроженою в нашій країні є саме українська мова і її треба захищати і допомагати всіма засобами.

О.Є.: - Кого з крлегмуз й кантів цінуєш і поважаєш найбільше і за що?

Дмитро Добрий Вечір: «Кому Вниз», давно дружу. Хоча мені і не близька естетика хіп-хопу, я віддаю належне тому, що зробили «Тартак», «ТНМК», «Бумбокс».

О.Є.:  - Якою в житті групи є роль менеджера, програміста і дизайнера вашого чудового сайту Сергія Литвинюка, відомого для багатьох як «Літл»?

Дмитро Добрий Вечір: - Насамперед, «Літл» —це друг, який витрачає колосальну енергію на справи групи, а найголовніше - це надзвичайно креативна енергія.

О.Є.: - Як би ти сприйняв виконання найвідоміших пісень групи, таких, як «Політ коршака», «Різдвяна балада» чи інших... симфонічним оркестром?

Дмитро Добрий Вечір: - Звісно, мені б це було дуже цікаво. Якщо пісні звучатимуть повнокровно в інструментальному оркестровому варіанті, це означає, що то вартісні пісні...

«Йшов я нєбом»

...Того дня у відомому київському клубі ніде було яблуку впасти - новий альбом «Йшов я небом» наживо презентував один з ветеранів столичної рок-сцени група «Вій». Послухати справжнього гуру язичницького рок-н-ролу Дмитра Доброго Вечора та компанію зібралися й ті, хто лише недавно відкрив для себе це явище, і представники фан-клубів Полтави, Луцька, Львова, а також численні друзі-музиканти, зокрема, «Кому вниз», «Жаба в дирижаблі, «Рутенія». Ажіотаж навколо події був невипадковий, адже попередній альбом «Хата з краю села» було видано сім років тому. На відміну від «Хати», що містив низку гостросоціапьних композицій, «Йшов я небом» являє собою вельми делікатну лірико-філософську сюїту. Титульна пісня «Йшов я небом» - це уявний діалог Доброго Вечора з друзями, які колись грали в команді, а нині або завіялися по світах, або декого вже немає серед живих... В альбомі просто заворожує непоказним трагізмом «Колискова-33», присвячена Голодомору. Водночас, специфічний екзистенцінний клімат створюють типово вієвські міфологеми у композиціях «У темнім лісі вночі», «Серпень догоряє», «Троїцька пісня», «Бісова сила». Запрошені до запису музиканти скрипалька Леся Рой (створила десятки скрипкових партій для пісень альбому), співачка Натаніка і акордеоніст Іван Любиш-Кірдей разом створюють неповторну містично-ємку атмосферу цього диска. До речі: всі роботи групи «Вій» абсолютно офіційно викладені на багатьох інтернет-ресурсах для вільного скачування, зокрема, на власному сайті. Саме це стало причиною того, що групу нині було помічено, відзначено й запрошено з виступами низкою європейських фестивалів.

Олександр Євтушенко

оригінал статті