2011-07-20 - Дооовга рецензія: Нові мандрівки давніми небесами (Вій, «Йшов я небом», 2010), musicwall.com.ua

musicwall.com.ua, 2011-07-20

Нарешті дістався до минулорічного альбому Вія – гурту, що своєю фолк-естетикою надійно закріплений в фундаменті рок-музики нашої країни. Не знаю, як для кого, але для мене кожен новий альбом цієї команди – своєрідне відкриття. Своєрідне - бо Вій завжди тримає стиль. Що б вони не робили з композицією чи мелодією - то завжди винятково етнічний, чи ба, автентичний продукт.

От і «Йшов я небом» - за формою включив у себе практично весь спектр класичної рок-музики, а мелодика в деяких піснях підозріло нагадує чи то Плач Єремії, чи то Пікнік, а то й навіть і Розенбаума (sic!). І, прошу зашорених поціновувачів якогось одного конкретного стиля не хвилюватися, жодне з цих порівнянь не є негативним. Бо, попри означені аналогії (чи завдяки ним?), все це звучить настільки органічно, що - нечастий випадок, зізнаюся - альбом грає вже по колу вже раз шостий, а й досі не набрид.

Годі й розписувати значення кожної пісні, коментувати тексти і їхній сенс – це страшенно невдячна справа, адже кожен слухач почує в кожній новій пісні Вія щось своє: своє-невловиме, своє-приховане, своє-сакральне. При всій стильовій різнобарвності весь альбом, та й, згодом, і весь творчий доробок гурту, оповитий ефемерним флером прадавнього Знання – дохристиянського і доісторичного. Цікаво, чи учасники гурту самі знають як це їм вдається?

Чудовий, цілісний альбом. Якщо ви небайдужі до української давнини – розчаровані не будете. Єдине, за чим варто шкодувати при прослуховуванні цього релізу – що пісень у ньому тільки вісім.

Євген Довгий

оригінал статті