2007-01-01 - Радіо Україна, Павло Вольвач, radioukraine.com.ua

radioukraine.com.ua, 2007-01-01

Цей диск - проблемний, як підліток. Чи околичний квартал, чи депресивний регіон. Або й ціла країна. В тому сенсі, що переважна більшість продукованого в Україні художества тішить око і «ласкає» вухо. Сиріч, співає колискові для дебілів. Цей диск - зовсім інший. Це - звуковий простір людей, які шукають проблем на свою голову. Бо з проблемами важче жити і тяжче спати, але на одному, неминучому для всіх суді, буде легше відповідати.

Може, хтось повірив нашіптуванням агентів кінця історії, мовляв, нічого вже не має і бути не може. «Ми є» - спокійно кажуть творці диску, нічого не оскаржуючи й не заперечуючи нікому. На них тисне ламінований, притрушений вогнями фуршетів світ, але не може витиснути їх в позапростір. Вони просто залягають в глибинах буття, стиснуті його товщею до щільності алмазів, до займистості антрациту. І те, що комусь видається маргінальним жеврінням і лузерським відблиском відблиску, є насправді натхненним вогнем.

Тут об'єдналася музика різних напрямків, стилів, культурних модусів. Жорсткий рок тут сусідить із фольком, бардівська пісня із добре зрежисованим мелосом. Та є спільне, що їх об'єднує: прагнення пережити реальність як виклик, як шанс альтернативи. Українська культура завжди цього прагнула, але не завжди взискувала, часто плутаючи Залізні Стовпи із опорами ЛЕП за рідним хутором.

Багато репрезентованих тут музик піднімали зали початком 90-х, коли, здавалося, все було можна і все було близько. А потім були роки «розбудови», і ті, хто не спився, не продався, не виїхав за кордон, на світанку третього тисячоліття знову відчувають свою покликаність і обраність.

Слухайте цю музику. І напитуйте собі пригод. Якщо ж ви її не сприймаєте - тим гірше для вас.

Павло Вольвач

оригінал статті