1993 - Wij (Чорна Рілля), © КОКА Casette - Recenzja Slawomira Golaszewskiego (Jazz Magazine)

sklep.terra.pl, 1993

W starozytnej mitologii Slowian Wij jest opiekunem zywiolu powietrza. Ta pradawna istota, przybierajaca niekiedy postac ognistego weza, ze szczegolnym upodobaniem lubi wirowac, syczac przy tym i szeleszczac porwanymi do tanca liscmi, piaskiem i kurzem. Wij nie jest grozny dla czlowieka, bywa jednak niezwykle zlosliwy i psotny. Potrafi tez napedzic strachu, oczarowac tancem i obezwladnic, a nastepnie cisnac o ziemie, przygniesc do niej i przydusic.

Grupa Wij probuje, z powodzeniem, ozywic muzycznie swego patrona. Sama muzyka jest na tyle sugestywna. ze przed oczami duszy wylaniaja sie wirujace postaci opiekunow zywiolow, migotliwe Traby-Wichry i roziskrzone Krecce. Rytmiczne frazy kojarza sie z mantrowaniem, z tym, co znamy jako chanting: wywolywanie imienia przywoluje istote do istnienia. Lecz jest w tym uporzadkowaniu rowniez element wolnosci i tworczej swobody: wyimprowizowywane sekwencje przebiegaja porzadek ceremonii, wyznaczonej rytmem, na przestrzal Oto zjawia sie «Waz», «Poganski Bog», ktorego nic juz nie powstrzyma. Wzniecony przezen «Tuman» odbiera mowe, przydusza, wstrzymuje dech, i tak oto pojawia sie niepokoj. «Przeczucie kataklizmu». Oczywiscie, kolejnosc zdarzen moze byc zupelnie inna, zas podane tu tytuly utworow moga wywolywac dowolne skojarzenia. Jednak jest cos, co pozwala okreslic muzyke grupy Wij jako ten rodzaj dzialania, ktory prowadzi do przewidywalnego skutku: odmiennego stanu swiadomosci, stykajacej sie z czyms prastarym, przedwiecznym, zapomnianym a przez to tajemniczym. To tak, jak bysmy wchodzili w glab ciemnego lasu z rozswietlonego sloncem pola. I mimo rytmicznosci fraz, mimo tanecznosci muzycznych tematow, jest w tej muzyce jakas swietosc, jakis czar i jeszcze cos, co kaze widziec wiecej, niz tylko forme utworow. Taki rodzaj energii, ktorej mozna nie ogarniac rozumem, mozna nie umiec zaklasyfikowac posrod znanych przejawow muzycznego oddzialywania, ale ktora nie pozostawia obojetnym serca. I nie ma juz powrotu na sloneczne pola. Mozna tytko isc coraz dalej w mrok, wierzac, ze w jego najglebszej glebi tli sie nie ujarzmiony, choc moze zapomniany, zar.

У стародавній слов'янській міфології Вій є покровителем стихії повітря. Ця прадавня істота, що іноді прибирає постать вогняної змії, особливо любить вирувати, сичати й шелестіти листям, піском та курявою, закрученими у танці. Вій не загрожує людині, проте буває незвичайно зловтішний та пустотливий. Може також нагнати страху, зачарувати танцем та обеззброїти, а потім кинути об землю, притиснути до неї та придушити.

Група Вій вдало намагається музично оживити свого покровителя. Сама музика на стільки навійлива, що перед очима душі виникають вируючі постаті покровителів стихій, Сурми-Вітри, що блимають, й іскристі Крутії. Ритмічні фрази асоціюються зі співами мантр, із тим, що відоме пад назвою «chanting»: промовляння імені викликає істоту до існування. Але є у цій впорядкованості й елемент волі та творчої свободи: виімпровізовані серії (секвенції) пронизують порядок, визначеної ритмом, наскрізь. Ось з'являється «Змій», «Поганський Бог», якого вже ніщо не зупинить. Піднятий ним «Туман» відіймає мову, придушує, затамовує подих, й так з'являється неспокій. «Передчуття катаклізму». Звичайно, порядок подій може бути геть іншим, натомість згадані назви творів викликати довільні асоціації. Однак є щось, що дозволяє визначити стиль гурту Вій, як той вид діяльності, що призводить до передбаченого результату: зміненого стану свідомості, яка стикається з чимось прадавнім, передвічним, забутим, а отже, таємничим. Це так, наче входиш у глиб темного лісу з залитого сонцем поля. Й попри ритмічність фраз, попри танцювальність музичних тем, є в цій музиці якась святість, якась чарівність й іще щось, що спонукає бачити більше, ніж тільки форму творів. Це така енергії, яку, може, й не збагнеш розумом, яку не вдасться закласифікувати у знані прояви музичного впливання, але яка не залишає серце байдужим. Й немає вже вороття до сонячного поля. Можна лише йти чимдалі у морок, й вірити, що у найглибшій глибині жевріє ще не переможений, хоча може й забутий, жар.

Lista utworow:
A Snake
Predicting of cataclysm
Witch's Eyes
The Flight of a Sparrow - Hawk
Springtime In The Middle Of The Field
The Fog
A Song About Mother
Pagan God

Wykonawcy:

Dmytro Dobryj-Vechir, bas, vocal; Dmytro Pidlus'kyi, drums; Ihor Lemeshko, lead guitar; Oleg Kozlov, guitar; Salmanov Salman Mahmed-Ohli, percussion; Viktor Nedostup, backing vocal; Stavko. Cello; Ruslan Meleschenko, drums; Ruslan Lemko, drums.

Opis:

Transowe, ze szczypta psychodelii, neopoganskie misterium; doskonala fuzja wspolczesnego rocka i najglebszych pokladow ukrainskiego folkloru. Material przesycony magia staroslowianskich rytualow i obrzedow, z romantyczna poetyka tekstow, barokowa ornamentyka i melodyka ludowych piesni. Frapujaco udana proba nasycenia szablonowych form mainstreamowego grania zywa, zrodlowa trescia.

Трансова неопоганська містерія з пучкою психоделії; довершена суміш сучасного року та найглибших верств українського фольклору. Матеріал насичений магією древньослов'янських ритуалів та обрядів, з романтичною поетикою текстів, бароковою орнаментикою та мелодикою народних пісень. Напрочуд вдала спроба насичення шаблонних форм мейнстрімової гри живим, джерельним змістом.

Slawomir Golaszewski (Славомир Голашевський)

оригінал статті